19–20 вересня 2026 року у Львові відбувся Всеукраїнський конгрес із фізичної терапії «Цінність спільнодії». Цьогоріч спільнота говорила про те, що реабілітація дає результат тоді, коли фахівці, заклади, військові підрозділи, громади, пацієнти та їхні родини діють разом. Спільнодія — це не просто співпраця, а спільна відповідальність за людину на кожному етапі її відновлення: від реанімації до повернення до життя, служби чи роботи.

Фізична терапія у силах оборони

Цього року ми окремо зосередилися на розвитку реабілітації для захисників. На Конгресі говорили про уроки військової реабілітації для системи охорони здоров’я, реабілітацію поруч із місцем дислокації військових та місце фізичної терапії в силах оборони та про продовження реабілітація з одночасним переходом в цивільне життя вже як ветеранів.

Війна залишає військовим не лише важкі поранення. Постійні навантаження, важке спорядження, травми, які довго лишаються без уваги та відновлення, призводять до хронічного болю в спині, шиї, суглобах. Часто військовий живе з таким болем місяцями, бо фізичний терапевт стає доступним лише під час стаціонарної реабілітації чи ЗОЗ чи у відпустці.

Але є армії у світі, де підхід інший. У Великій Британії військовослужбовці отримують допомогу фізичних терапевтів у реабілітаційних підрозділах первинної ланки. У США фізичних терапевтів включають до команд, які працюють безпосередньо в бригадах у місцях дислокації, і дослідження показують, що це пришвидшує відновлення після травм, запобігає зниженню функціонування. Реабілітація там є частиною щоденного життя військового, а не лише етапом після поранення, травми чи загострення хронічних станів

Ми переконані, що Україні потрібна така сама модель. Кожен військовий з м’язово скелетними проблемами (біль та обмеження у суглобах, спині тощо), наслідками старих травм тощо, має мати можливість отримувати послугу з фізичної терапії за доказовими підходами за місцем несення  служби. Для цього потрібно закласти посади фізичних терапевтів у силах оборони, визначити їхню роль у підрозділах та забезпечити доступ до послуг фізичних терапевтів на всіх етапах: від підрозділу до госпіталю й цивільного закладу.

Хронічний біль потребує втручань фізичного терапевта Хронічним вважається біль, який триває або повертається понад три місяці. Він рідко буває лише «фізичним»: понад 67% людей із хронічним болем мають депресію або генералізований тривожний розлад. А страх руху та уникання активності самі підтримують біль. Тому хронічний біль потребує не лише знеболення, а насамперед фізичної терапії. Вона допомагає поступово повертати людину до руху, дозувати навантаження і позбутися страху перед ним.

На Конгресі фахівці обговорили інтервенційний менеджмент болю після бойової травми разом із фізичною терапією. Також йшлося про інструменти когнітивно-поведінкової терапії у практиці фізичних терапевтів і клінічне мислення в роботі з болем. Фахівці розглянули диференціацію болю, спричиненого перевантаженням, і роботу з ним через контроль навантаження та силові вправи. Для військових, які щодня несуть значне фізичне навантаження, такі підходи мають стати доступними якнайближче до місця служби.

Континуум відновлення військових

Відновлення військового — спільна відповідальність підрозділів, госпіталів, закладів охорони здоров’я, реабілітаційних команд і служб супроводу. Спільнота обговорила взаємодію військових госпіталів із цивільними закладами, транскордонну реабілітацію та партнерство заради відновлення захисників.

Цінним є досвід Австралії. Завдяки адвокації спільноти їм вдалося реформувати тарифи для ветеранів та, відповідно, розширити їхній доступ до фізичної терапії. 

Гостра реабілітація: не чекати «ідеального» пацієнта

Фізична терапія у ВРІТ і далі розвивається в Україні. Нове скринінгове дослідження у чотирьох закладах охопило 242 пацієнта відділень інтенсивної терапії. Лише 21,5% із них досягли активної мобілізації. Майже половина, 45,9%, не отримали жодного реабілітаційного втручання. Серед бар’єрів — не лише клінічний стан пацієнта, а й організаційні рішення.

Міжнародні експерти наголосили: критичний стан не стає раптом «безпечним» до початку реабілітації. Критерії мають структурувати клінічне мислення команди, а не бути суворими протипоказаннями. Безпека — відповідальність усієї команди. Тому наступним кроком для України має стати впровадження структурованих протоколів ранньої мобілізації та відлучення від ШВЛ. Мультидисциплінарна команда має працювати поруч із пацієнтом від перших днів у реанімації.

Педіатрія: родина як партнер

У педіатричній реабілітації спільнодія починається з родини. Батьки та інші особи, які здійснюють догляд, мають стати партнерами фахівців у визначенні цілей і прийнятті рішень, а не лише спостерігачами на заняттях. Якщо залучення родини починається лише з домашньої програми, ми починаємо надто пізно. Мета не в тому, щоб збільшити обсяг терапії вдома, а в тому, щоб реабілітація стала змістовною в повсякденному житті дитини: вдома, у школі, у громаді.

Фізичні терапевти часто першими помічають нетиповий руховий розвиток дитини. Тому раннє виявлення, оцінювання якості руху та сімейно-орієнтований підхід мають стати стандартом. Спільнота також обговорила, як розбудовувати в Україні службу дитячої фізичної терапії та які компетентності для цього потрібні.

Реабілітація в громаді та комунікація

Військовий, що повертається додому, чи дитина після виписки із ЗОЗ — однаково потребують продовження реабілітації поруч із домом. Професійна спільнота знову наголошує на розвитку амбулаторної реабілітації, фізичної терапії в громаді та вдома, а також на континиуму послуг від реабілітаційного відділення до громади.

Якість, стандарти та розвиток фахівців

Якість реабілітації — спільна відповідальність Міністерства охорони здоровʼя, професійних спільнот, закладу, команди й пацієнта. Фахівці обговорили критерії якості, документування реабілітаційного процесу та впровадження стандартів. Самого протоколу недостатньо: зміни потребують підтримки після того, як рішення вже ухвалено. Також йшлося про освіту й кваліфікацію фізичних терапевтів, автономію професії та міжнародні моделі підготовки фахівців.

Спільна дія заради людини

Україна вже має фахівців, експертизу, дослідження та партнерів, здатних змінювати систему. Наступний крок — перетворити співпрацю на спільну дію. Фізична терапія має бути доступною кожному пацієнту тоді, коли вона потрібна: у реанімації, у громаді, у родині. І кожному захисникові й захисниці — не лише після того, як біль чи травма вивели людину зі строю.

Всеукраїнське об’єднання фізичних терапевтів і БФ «Пацієнти України» разом із партнерами ініціативи TRUE готові працювати над цим з ключовими стейкхолдерами, що відповідають за відновлення людей.