За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна третя людина у світі потребує реабілітації. Це близько 2,4 мільярди осіб. Уявіть собі масштаб: це більше, ніж населення Китаю та Європейського Союзу разом узятих.

Водночас дані показують, що до 80% потреб у реабілітації можуть бути задоволені на рівні громади. І це не про складні, тривалі й високоспеціалізовані втручання. У більшості випадків мова йде про м’язово-скелетні стани — біль у попереку, наслідки переломів, контрактури після іммобілізації, посттравматичні стани тощо. Для цього часто достатньо допомоги фізичного терапевта, без складних маршрутизацій та направлення в багатопрофільні лікарні.

Саме цим питанням була присвячена ключова дискусія на Всеукраїнському конгресі з фізичної терапії 2025. Ми говорили про те, що реабілітація має бути доступною поруч із людиною, а сімейний лікар і фізичний терапевт повинні стати головними партнерами у цьому процесі.

Сімейний лікар є першим контактом.

Саме лікарі первинної ланки найчастіше зустрічають пацієнтів. Їхня ключова роль — вчасно розпізнати потребу у фізичній терапії і направити людину до потрібного фахівця у своїй громаді.

Це скорочує маршрут пацієнта, зменшує затримки з початком відновлення і робить процес більш економічно ефективним як для людини, так і для громади.

Ми часто думаємо про реабілітацію як про складні випадки після інсультів чи операцій. Але більшість запитів — масові м’язово-скелетні стани. Якщо цій потребі відповідати швидко, то мінімізується перехід цих станів у хронічні, кількість загострень та ускладнень.

Комунікація та командність.

Як зазначив пан Ігор Заставний на Конгресі з фізичної терапії, одна з основних проблема — ми занадто рідко говоримо один з одним. Досвід показує: коли сімейний лікар направляє пацієнта до фізичного терапевта, а далі відбувається діалог між спеціалістами, результат — не лише покращене здоров’я, а й збереження гідності та якості життя людини.

Повернення додому = потреба у підтримці.

Навіть ті, хто проходять складну реабілітацію у великих центрах після інсультів, травм спинного мозку чи ампутацій, зрештою повертаються додому. І саме на рівні громади виникають нові або відкладені проблеми, які потребують підтримки та консультацій.

Що потрібно робити?

Розвивати монопослугу: можливість звернутися до конкретного фахівця з реабілітації(фізичного терапевта тощо) без складних маршрутів.

Просвітницька робота серед сімейних лікарів: формування навичок розпізнавання реабілітаційних потреб, розуміння ролі фізичної терапії та реабілітації в цілому.

Будувати комунікацію: регулярний діалог між лікарями та фізичними терапевтами на рівні громади має стати нормою, а не винятком.

Адвокація та політика: важливо, щоб реабілітація в громаді була інтегрована в стратегії охорони здоров’я, фінансувалася та мала сталі механізми підтримки, поєднувалася з послугами соціального захисту, освіти та ін.

Наше переконання

Реабілітація — це не розкіш і не додаткова послуга. Це базова складова системи охорони здоров’я. І вона повинна бути поруч із людиною — у її громаді.

ГО “ВОФТ” з партнерами та друзями системно працюємо над тим, щоб реабілітація у громаді розвивалася, а українські сімейні лікарі та фізичні терапевти були партнерами. Лише так ми зможемо забезпечити кожному українцю доступ до відновлення, збереження гідності та якісного життя на рівні громади.

#фізичнатерапія #громада #конгрес2025 #ВОФТ